В урочистість св. Йосипа, 19 березня 2010 року, в Писарівці (Хмельницька обл.) приймали і вшановували мощі св. Максиміліана Марії Кольбе, які привіз отець-гвардіан Станіслав Мар’ян П’єнтка OFMConv — ХVІІ наступник Максиміліана Кольбе в Непокалянові (Польща).
Отець Станіслав виголосив конференцію. Також відбулась адорація і молитва Розарію в намірах захисту життя і сім’ї, а опісля – Служба Божа, яку очолив орлинарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський.
У цей день єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії Леон Дубравський також урочисто освятив Дім самотньої матері. На освяченні були присутні священники, монахині, парафіяни, обласної та районної влади, сільської ради с. Писарівки та лікарі.
Цей Дім побудований з думкою про матерів, які хочуть народити дитину, але позбавлені умов для догляду за немовлям і не мають ніякої підтримки; також він призначений для того, щоб рятувати людські життя, а саме вберегти майбутню маму від аборту. Будинком опікуються сестри Канонічки Святого Духа, а також настоятель парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії о. Роман Казімєрчак. Всього працює чотири сестри, кожна з яких, крім допомоги у виховані дітей та у піклування про них, має свої безпосередні обов’язки.
Настоятелька, с. Богуслава, опікується здоров’ям матерів і дітей; с. Віргінія проводить катехизи матерям і Писарівським дітям та молоді; с. Ангеліка слідкує за харчуванням мешканців Дому самотньої матері; а с. Маріоніла — місцева лікарка. Отець Роман постійно проводить катехизу для мешканок дому та відправляє Служби Божі. Щосереди і щоп’ятниці під час виставлення Пресвятих Дарів у Домі самотньої матері моляться в намірах руху «Євангеліє Життя».
У цьому будинку можуть одночасно проживати семеро мам із дітьми. У їхньому розпорядженні є кухня, столова, чотири кімнати зі зручностями (одна одномісна, а інші – двомісні), кімната відпочинку й рукоділля, а також каплиця. Зараз у будинку проживають п’ятеро матерів з дітьми.
«Ідею заснування такого будинку ще мав о. Владислав Ванаґс, який побудував Дім Милосердя у Городку. Але вперше саме про цей дім була розмова з світлої пам’яті єпископом Яном Ольшанським. А потім о. Вєслав Вішнєвський з Гданська, який опікується Домом самотньої матері у своєму місті, проводив реколекції у Писарівці. Після зустрічі з ним владика Леон вирішив, що в Писарівці буде Дім самотньої матері, а не монастир сестер-канонічок, як планувалося раніше. Велику участь у фінансуванні й допомозі у роботах надали парафіяни с. Писарівки, різні парафіяльні спільноти з України та закордону і доброчинці. Постійно допомагали і допомагають єпископ Леон і отець Вєслав разом із парафіянами з Гданська. Також допомагають різні організації, одна з них — це організація церковної допомоги католикам на Сході. Освячення будинку ми приурочили до привезення реліквій св. Максиміліана, адже о. Максиміліан був у концтаборі, в місці, де спеціально вбивали людей, — і зумів зберегти віру, любов. Його кинули в камеру, а він молився, сповідав і вчив молитися тих, хто був із ним. Цим отець показав, що хай би якими були масштаби ‘цивілізації смерті’ — Божа любов сильніша за все. Цим він також показав нам, що тепер, коли вбивають мільйони ненароджених дітей, не треба знеохочуватися, не треба думати, що нас мало і ми не зможемо нічого зробити, треба робити добрі справи, рятувати хоча б одне життя і залучати до співпраці якомога більше людей», — розповів о. Роман Казімєрчак.
«Освячення будинку відбулося лише 19 березня цього року, але функціонує він ще з 2006 року, — розповіла сестра Віргінія Пархонюк. — Тоді сюди приїхали перші сестри Канонічки Святого Духа, а 2007 року поселилася перша матір із дитиною. За час роботи цього Дому в ньому вже було 22 молоді жінки з дітьми. Немає якихось вікових чи релігійних обмежень, щоб потрапити в цей Дім; але сюди потрапляють лише ті мами, які справді залишилися самі, відкинуті всіма. І, звісно, вони мають розпорядок дня та обов’язки. Хто з мешканок будинку може, то допомагає хоч якимись грошима; а хто не може, той живе тут на повному утриманні, але обов’язково виконує хатню роботу. Жінки можуть проживати тут, доки не знайдуть свого місця, але фактично — доки дитині не сповниться хоча б один рік. Багатьох дівчат уже забрали їхні батьки або чоловіки, чи батьки дітей. Дві з тих, що були у нас, уже вийшли заміж за місцевих хлопців. Ми пам’ятаємо всіх дівчат, що були у нас».
Мешканки Дому самотньої матері мають розпорядок дня. Підйом о восьмій годині ранку, а о дев’ятій молитва, потім весь день чергування по дому і догляд за дитиною, а о 21 вечірня молитва і відбій. Готує їжу с. Ангеліка разом із дівчатами. Також за бажанням вони можуть займатися різними видами рукоділля. На стінах будинку висить багато виробів, які зробили нинішні мешканки, або вироби, які залишили попередні на пам’ять про себе.
Ось що розповіли про себе і своє життя самотні матері:
Тетяна, 27 років:
«Я походжу з Тернополя. У підлітковому віці я залишилась сиротою, тоді й потрапила до греко-католицького Карітасу, який допоміг мені зробити втрачені документи і отримати хоч якусь освіту. Потім я працювала в депо, але коли завагітніла— зрозуміла, що не матиму де жити з дитиною, бо на квартиру , яку я знімала, мене з дитиною не хотіли приймати, свого житла не маю, а батько від дитини відмовився. Як тільки я завагітніла, пішла ставати на реєстр, але лікарі радили робити аборт, морально тиснули на мене. Я не могла цього зробити, адже мама ще до своєї смерті заклала, що аборт — це вбивство, а нас в неї було п’ятеро. Тому я не з’являлася в лікарні до терміну, коли вже не можна було робити аборт. А після пологів працівники соціальної служби відправили мене сюди. Я радію, що потрапила саме в цей Дім, бо тут я можу бути зі своєю Ангелінкою. Після того, що я пережила, життя тут здається раєм. Дуже гарно ставляться до нас сестри, піклуються про нас і дітей. Добре, що є можливість постійно брати участь у Месі, сповідатися, приймати Причастя і зростати духовно».
Адріана, 18 років:
«Я з Ужгорода. Теж сирота, вчилася в школі-інтернаті, там закохалася і завагітніла. Аборт вирішила не робити, хоча і були люди, які заохочували. Сюди направили з державного будинку такого ж типу. Різниця вражаюча і в умовах, і в ставленні до нас. Батько дитини сидить в тюрмі. Чекаю на його вихід звідти, а далі буде видно. Подобається, що є розпорядок дня і те, що дуже багато часу є для дочки Діани».
Ірина, 47 років:
«Варто подякувати усім причетним до створення цього Дому самотньої матері, адже ми знайшли справді місце де ми потрібні, де нас люблять, де нами опікуються і, що дуже важливо, наші діти відчувають себе щасливими. Дуже вдячні сестрам, вони не просто допомагають нам, але і надають кваліфіковану медичну допомогу і консультації по догляду за дітьми», — зазначила мати однорічного Валентина.
Парафія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії с. Писарівки знаходиться у Волочиському районі Хмельницької області. Це невелике тихе і мальовниче село, але ця парафія дуже активна у християнському житті. Тут є Дім самотньої матері, дієцезіяльний осередок Католицького товариства молоді, й зовсім недавно з’явився молодіжний християнський гурт «Сіон», який досить швидко завойовує прихильників; також є спільнота «Лицарство Марії».